Девід Слейд: Привіт, я Девід Слейд, режисер Сутінки. Сага. Затемнення. Те, що ми зараз вам покажемо - розширені сцени, вони є у фільмі тільки у коротші, але вони нам подобаються і ми б хотіли вам показати їх. А також деякі сцени, які нам прийшлось повністю видалити з фільму. Коли ви робите фільм - головним не є те щоб вписатися в часі, просто все повинно бути органічним і ви самі бачите як це повинно бути. Отже, деколи ви маєте ці чудові сцени, які вам страшенно подобаються, але нажаль повинні забрати їх з фільму. І ось ці сцени ви зможете побачити на ДВД:
ВИДАЛЕНІ СЦЕНИ:
"Це не питання життя чи смерті"
АНЖЕЛА: Вчора Університет Вашингтону прислав мені та Ерику зарахування у гуртожиток.
Я буду у найвіддаленішому гуртожитку від корпусу. Ерик – у найближчому, звичайно ж.
Щось не так?
БЕЛЛА: Ні, чому ти так думаєш?
АНЖЕЛА: Ну, по-перше, Едвард завжди з тобою, по-друге, ти продовжуєш дивитися у вікно, ніби надієшся, що він з"явиться та заспіває тобі серенаду чи щось таке.
БЕЛЛА: Жахливо.
АНЖЕЛА: Добре, мовчу.
БЕЛЛА: Ні, все впорядку….. Хоча…..
Добре. Ти пам»ятаєш Джейкоба Блека?
АНЖЕЛА: Ааа…зрозуміла. Едвард ревнує…
БЕЛЛА: Ти говориш так наче це очевидно.
АНЖЕЛА: Хіба це не так?
АНЖЕЛА: Я бачила як Джейкоб дивиться на тебе. Едвард також це бачив, він лише людина. Він реагує як будь-який інший хлопець.
БЕЛЛА: Я думаю, все набагато більше заплутано.
АНЖЕЛА: Називай речі своїми іменами, Белла: РЕ-В-НІСТЬ!!!
БЕЛЛА: Я говорила Джейку, що відчуваю. Він розуміє.
АНЖЕЛА: Зрозуміло, значить ти називаєш це – ЗАПЕРЕЧЕННЯ!!
БЕЛЛА: Ти вважаєш мене ідіоткою?
АНЖЕЛА: Ні, просто це все трішки очевидно…
БЕЛЛА: Кожен мій крок ранить когось.
АНЖЕЛА: Белла, вони дорослі хлопці. Можуть самостійно приймати рішення. Не хвилюйся, все наладиться. Це не питання життя чи смерті…
БЕЛЛА: Так
"Не можу дочекатися твого наступного кроку"
ДЖЕСИКА: Отже, робіть стільки помилок скільки можете. Таким чином, одного дня, коли нас знову запитають ким ми хочемо бути, нам не прийдеться здогадуватись…. Ми будемо знати.
ЧАРЛІ: Я так пишаюсь тобою, Белс. Не можу дочекатися твого наступного кроку. Ти моє найбільше досягнення.
БЕЛЛА: ….Тату, це не правда.
ЧАРЛІ: Так, це правда. І це…. Добре. Ти зрозумієш, коли у тебе будуть свої діти.
РОЗШИРЕНІ СЦЕНИ:
"Залиш вікно закритим"
ЕДВАРД: Я хочу щоб ти була щаслива…. Я зрозумію, якщо ти сьогодні дуже зла і не захочеш мене бачити у своїй кімнаті. Просто залиш вікно закритим.
"Відтепер я - Швейцарія"
Джейкоб: Хто б це не був - його сморід залишився. Його буде легко впізнатми, якщо він знову з'явиться. Ми цим займемося.
Едвард: Нам не потрібна ваша допомога.
Джейкоб: А мені плювати на твою думку.
Белла: Чудово, чудово. Тепер ми всі працюємо разом. Ну ж, у нас та ж мета - зловити поганих вампірів.
Джейкоб: Ніби є якась різниця.
Едвард: Все, закрили тему.
Джейкоб: Ні, це ти її закрив!
Белла: Стоп! Відпустіть! Я втомилася від цього! Відтепер я - Швейцарія, ясно?
Я знаю, що ви, хлопці, не любите один одного, але у нас великі проблеми, багато проблем. А це лише одне тимчасове рішення. Якщо ви зможете спробувати. Добре.
"Хтось створює армію"
КОРЕСПОНДЕНТ: Сіетл на порозі терору…Міліція схвильована продовженням вбивств та зникнень. розтягнулись від гангстерської банди до серійного вбивці…
КАРЛАЙЛ: Все погіршується. Ми повинні щось придумати…
ДЖАСПЕР: За цим стоїть більше ніж хтось один нашого виду…… Набагато більше… Вони не дисципліновані, неконтрольовані…
ЕДВАРД: Новонароджені…
БЕЛЛА: Це як……нові вампіри???
ЕДВАРД: Це їх перші місяці після змінення.
ДЖАСПЕР: В такому віці ми неконтрольовані, голодні та ненаситні…..
ЕММЕТ: Те саме чекає і тебе.
ДЖАСПЕР: Ніхто не тренував цих новонароджених і це не просто так…
КАРЛАЙЛ: ..хтось створює армію….
ЕММЕТ: Тепер нам однозначно треба йти туди!
БЕЛЛА: Почекайте, армію? ……..вампірів?
ДЖАСПЕР: І її створили щоб боротися з кимось.
ЕДВАРД: Ми – єдиний найближчий клан до Сіетлу.
КАРЛАЙЛ: Нажаль, якщо ми не зупинимо їх, то втрутяться Вольтурі. І взагалі, я здивований, що вони дозволили зайти цьому так далеко.
ЕДВАРД: А можливо вони ігнорують це, або, навіть, стоять за цим…. Коли ми були в Італії, то я прочитав це у думках Аро.
Він не хотів щоб я побачив це, але я бачив…. Він хоче щоб я та Еліс приєдналися до нього, наші таланти стануть йому в нагоді…. Але він знає, що ми не приєднаємось до нього доки жива наша сім»я.
ДЖАСПЕР: Армія могла б вирішити цю «проблему» для нього.
БЕЛЛА: Єдвард, я думаю, ми не повинні чекати два тиждні до закінчення школи, ти повинен змінити мене зараз.
ЕДВАРД: Белла, ні.
БЕЛЛА: Зараз я навіть не буду здатна вам допомогти.
ДЖАСПЕР: Як новонароджена ти нам не допоможеш. Навіть не зможеш контролювати свої інстинкти, легка здобич…
КАРЛАЙЛ: Також ти повинна подумати про батька. І про маму. Як жахливо буде для них, коли раптово ти зникнеш….
ЕММЕТ: Але…. Ми ж «надеремо комусь зад»???
"Белла, я заздрю тобі"
РОЗАЛІ: Йди та розказуй кому-небудь іншому про радість стати новонародженою.
БЕЛЛА: Розалі, я не можу зрозуміти, що такого зробила…чому ти ненавидиш мене так?
РОЗАЛІ: Я не ненавиджу тебе… Ти не особливо подобаєшся мені, але….. Белла, я заздрю тобі.
БЕЛЛА: Це просто…..смішно!
РОЗАЛІ: Ні. У тебе є вибір. У мене його не було. Ні в кого з нас його не було. А у тебе є….. Але ти робиш неправильний вибір. Мені начхати наскільки жалюгідне у тебе людське життя….
БЕЛЛА: Моє життя не є жалюгідним. Воно не ідеальне, але у кого воно взагалі ідеальне…?
РОЗАЛІ: Моє було… Повністю ідеальне. Були речі, яких я ще хотіла: вийти заміж, свій будинок, чоловіка, який цілуватиме мене коли прийде з роботи. Але більш за все я хотіла дитину.
"Він найкращий хлопчик на світі".
Ройс був найбільш жаданим холостяком в місті. Я мало знала його – ми ніколи не були на одинці. Але я булла закохана в ідею кохання.
"Що я говорив про те. що потрібно залишатись непоміченими?"
РАЙЛІ: Що я говорив проте, що ви повинні бути непомітними?
Щось наближається, щось більше ніж кожен з нас поодинці. І якщо ви не можете контролювати себе - ми всі помремо. Але разом ми зможемо зруйнувати будь-що. Ви розумієте? Ви РОЗУМІЄТЕ? А тепер. що зроблено те зроблено, тільки приберіть за собою.
"Думки Джейкоба дуже гучні"
БЕЛЛА: Ти бачив.
ЕДВАРД: Ні, але думки Джейкоба дуже гучні.
БЕЛЛА: Я не знаю, що сталося.
ЕДВАРД: Ти любиш його.
БЕЛЛА: Але тебе я люблю сильніше.
ЕДВАРД: Я знаю.
Коли я пішов, то залишив тебе "стікаючою кров"ю", а Джейкоб вилікував усі рани. Я не можу звинувачувати тебе у чомусь, що сам навмисне зробив. Це залишило слід на вас обох. і це моя провина.
При копіюванні матеріалу обов'язкове 
