Як відомо саме творчісьть гурту "Muse" надихнула Стефані Маєр на написання Сутінкової саги. Давайте більше дізнаємось про їхню творчість
Вони - улюблена тема жовтої преси. Їх несамовито ненавидять і обожнюють. Вони - неймовірно успішні аутсайдери. Їх фронтмен - ексцентрична особистість, одержима ідеями апокаліпсису і вселенської змови. Їх гітарист - закінчений алкоголік. І їх протиприродне за всіма законами шоубізу існування вводить консерваторів певного музичного напрямку в сказ і професійну паніку.
Так хто ж вони? Чому у фанатів творчість неоднозначної і бунтівливої рок-групи викликає надзвичайний захват, а в запеклих супротивників побожний трепет?
MUSE - британський феномен, який змусив бабусю-Європу захоплено вигукувати імена дуже дивної трійці і нестримно відбивати ритм на чаруючих своїм візуальним оформленням концертах. Але початок кар'єри для трьох простих хлопців, які кинули виклик світовій поп-культурі і вирішили посперечатися з самою долею, Меттью Белламі, Кріса Вольстенхольма і Домініка Говарда, аж ніяк не назвеш безхмарним. Рок-група з мелодійною і багатозначною назвою народилася на світ лише завдяки надмірному ентузіазму компанії амбітних хлопців,які кинули навчання. Вони завойовували свою незчисленну фан-базу нескінченними гастролями зі скромною сумою в кишенях, залишаючись при цьому на узбіччі бажаноюї успішності. Більшість рок-груп починало своє блискуче сходження з мегахітів і відшліфованого до неподобства стилю, у них, як правило, прекрасні перші альбоми і бездоганний для рок-музикантів зовнішній вигляд.
Хлопців з MUSE ж не назвеш еталонами рок-музикантів. Це була трійця божевільних провінційних хлопців з маячними піснями й до абсурду милозвучними мелодіями,які були спаяні з відмінних рис різних напрямків. Британська Муза незабаром стала звучати як насмішка в музичних колах. Треба віддати належне упертості MUSE: група завжди слідувала своєму шляху, спритно увертаючись від підступних ударів долі і обходячи стороною штамповані можливості, що могли дозволити злетіти хлопцям на новий рівень. Не слідуючи традиційним маршрутом, дуже довго і, як сказали б фанати, незаслужено, ця неоднозначна рок-група повзла по периферії, міцно займаючи позицію аутсайдерів. Переломний момент для творчості MUSE досить складно простежити. Просто в якийсь момент, як по клацанню пальців, британські чудики перетворилися на монстрів своєї справи з багатотисячною масою скажених шанувальників. Музичні критики, спантеличено киваючи головою, визнавали, що MUSE з дивної підліткової трійці, яка снувала безладно по сцені,раптово піднялися до рівня рок-зірок, які дають на своїх концертах майстер-клас для аудиторії молодих шмаркатих рок-музикантів. Настав золотий час для Меттью, Кріса і Дома. Друковані видання безсоромно називають їх музичним «знаком якості», а самі хлопці, схоже, як і раніше не усвідомлюють свого нинішнього становища в музичному середовищі, безперестанку називаючи себе аутсайдерами. Про учасників групи безперервно ходять чутки, роблячи MUSE першокласним матеріалом для жовтої преси. Меттью Белламі завжди відрізнявся нестримною енергетикою і понад ідеями, творчі пориви якого просто необхідно стримувати. Преса буквально насолоджується, з статті в статтю смакуючи предивні на межі божевілля ідеї фронтмена. На творчість MUSE досить сильно впливають його захоплення науковою фантастикою і теорією світовї змови. Тим не менш, незліченна армія шанувальників групи знаходить в текстах пісень прихований сенс, співзвучний з особистими судженнями. За довгі роки спільної роботи хлопці з MUSE не просто навчилися контролювати і підтримувати один одного, але і поступово розвиватися в творчому плані, що ніяк не назвеш звичним для рок-групи, яка переживає найкращий період свого існування. Вони дуже дружні, що, по всій видимості, грає не останню доленосну роль в історії колективу. Назва групи неймовірно відповідає її змісту. До специфіки творчості MUSE можна віднести той факт, що музична основа групи ніколи не залишається однорідною і передбачуваною, зберігаючи при цьому яскравий стиль, що запам'ятовується. Неможлива, навіть абсурдна музика MUSE поєднує в собі рок-звучання, електроніку, класику, а також оркестрове і фортепіанне аранжування. Фальцет Меттью Белламі пізнаваний без зусиль. І все це специфічне полізвучання зливається в абсолютно непередбачувану до мелодійності та ідеальності музичну бездоганність. За божевільною енергетикою ударних і гітарних рифів слід тонкого й пронизлививого фортепіано. Або ж навпаки, вступивши вкрадливо під фортепіано першим, вокал Меттью раптово поступається місцем безперервному скаженому звучанню електроніки. Британська Муза надихає і шукає, і, як будь-яка муза, вона не зупиняється ні перед чим, бо її стихія - творчість. Так що ж це? У чому полягає феномен MUSE, чию музику ніколи не можна було назвати модною? Все дуже просто, як проста сама геніальність: ця музика знаходиться поза часом і сезонними коливаннями. Її не шукала аудиторія, але вона знайшла аудиторію відданих слухачів. Хворий синдромом MUSE починає цінувати і відкривати для себе в музиці щось таке, про що не підозрював ніколи. Хтось почує в піснях групи цілу історію, шикарно піднесену музичним і візуальним супроводженням, хтось оцінить ризик і перейметься повагою до британської трійці, а хтось почує у творчості ту милозвучність, на яку відгукнеться шукаюча натура. Гармонійність непоєднуваного уб'є навіть вітряних в сенсі музичних уподобань індивідів. Британська Муза, нежданно-негаданно заразила світ MUSE-лихоманкою, скромно, і як ні в чому не бувало, продовжує гастролювати по земній кулі, лише збільшуючи розмах амбітних живих виступів. Божевілля ідей чи геніальність звучання? Музика MUSE лише божевілля або прояв справжнього, рідкісного таланту? На це кожен може сам давати відповіді. Тільки незаперечно одне: безумець і геній - лише дві крайності однієї і тієї ж сутності, як свідчить стара добра приказка.
При копіюванні матеріалу обов'язкове 
