Ведуча: Привіт, миленький, рада тебе бачити! Я не бачила тебе вже цілу вічність.
Роберт: Так. Не знаю, що сталося з нашими життями.
Ведуча: Так, я розумію, про що ти говориш. Ми з тобою, як два кораблі.
Роберт: Так. Зустрічаємося один раз на рік. Як ти поживаєш?
Ведуча: У мене все дуже добре. А в тебе як? «Вода для слонів», це ж дивовижно!
Роберт: Так, я дуже схвильований майбутнім виходом цього фільму! Вчора і сьогодні я займався дозйомками додаткових матеріалів до фільму і думаю ... у мене таке відчуття, що все буде дійсно добре!
Ведуча: Правда? І що нам варто очікувати, перенеси нас трохи в ту атмосферу.
Роберт: Навіть не знаю, це як велике застаріле кіно. Відчуття Голлівуду 40-х. рр.., сподіваюся, ми змогли це донести. Ще тут присутня частка ностальгічного фактора, але в будь-якому випадку, я не жив в ті часи, так що ...
Ведуча: Так, ми побачимо Едварда раніше, ніж Якоба, так?
Роберт: Ні, ні ... коли виходить цей фільм («Вода для слонів») ... у квітні! Вже досить скоро.
Ведуча: А, добре. Слухай, у тебе колір волосся змінився. Воно тепер руде.
Роберт: Я знаю. Я намагався вирішити, що мені робити. Справа в тому, що в «Сутінках» та «Вода для слонів» у моїх персонажів різні кольори волосся, так що мені довелося швиденько пофарбувати волосся.
Ведуча: Ти що сам це робив? Просто наніс фарбу?
Роберт: Так, це, як мус ...
Ведуча: Здорово. Можна я знову попробую. Я завжди торкаюся його волосся.
Роберт: Воно дивовижне, чи не так? ..
Ведуча: Воно все таке саме м'яке й еластичне.
Роберт: Коли б це не сталося (фарбування волосся), у мене завжди пече шкіра (голови).
При копіюванні матеріалу обов'язкове